Отит: симптоми, причини, профілактика, лікування

Отитом називають гостре запалення, якому супроводжує набряклість внутрішньої частини слухового апарату людини. Дати точне визначення, що таке отит – дуже непросто, адже цим словом можна позначити цілий ряд, пов’язаних між собою вушних хвороб різних форм і видів.

Отит поділяють на катаральний і гнійний. Захворювання може набувати як гостре, так і хронічний перебіг. До недавніх пір, запалення вуха вважалося хворобою дітей дитячого та молодшого шкільного віку, однак підхопити отит чималі шанси має і доросла людина з ослабленим імунітетом.

Чому виникає отит?

Гострий запальний процес, він же отит вуха, може виникати в таких випадках:

  • Попадання інфекції в вушні канали з носової частини глотки;
  • Травма вушної раковини або барабанної перетинки;
  • Причини отиту, що провокують запалення, також можуть бути викликаними через супутніх захворювань тісно пов’язаних із захворюваннями ЛОР-органів.

Ускладнений перебіг вірусних захворювання і респіраторних інфекцій. В результаті пересихання і набряку слизової носоглотки, відбувається закупорка труби, що з’єднує вушні і носові канали – барабанна порожнина не може повноцінно очищатися і починається запалення.

Постійно запалюються мигдалини, аденоїди, хронічна стадія тонзиліту, новоутворення в носоглотці.
Заняття екстремальним спортом або приналежність до професії, пов’язаної з сильними перепадами тиску (аерополети, дайвінг).

Нервове виснаження організму, зниження його імунних властивостей, інші захворювання в хронічній стадії.

Зовнішній отит є результатом травми слухового апарату у людини, при якій із зовнішнього боку слухового проходу вискакує фурункул, викликаючи тим самим запалення.

Отит зовнішнього вуха може проявитися і як ускладнення інших форм отиту, що супроводжуються гноетечением і поширенням інфекції. Найбільш складною формою захворювання є лабіринтит – отит внутрішньої частини вуха. Він має найбільш виражені симптоми і важко піддається лікуванню.

Запалення вуха: основна симптоматика

Симптомів прояви вушної хвороби можна нарахувати безліч. Як правило, їх розмежовують в залежності від локалізації запального процесу. Наприклад, зовнішній отит можна визначити за такими ознаками:

  • Пульсуюча наростаюча біль у вусі, може віддавати в шийну область або щелепу. Хворі часто відзначають напруження очних яблук;
  • Зміна кольору слухового каналу, яскраво-червоний відтінок вушної раковини;
  • Витікання гнійних мас з хворого вуха;
  • Поступове зниження чутності.

Середній отит у дорослих може проявлятися так:

  • Раптовий різкий біль в області вуха;
  • Гіпертермічний синдром;
  • Розрив барабанної перетинки і виділення з неї гною.

Найчастіше розрив мембрани, що з’єднує зовнішнє і середнє вухо, відбувається вже через 2-3 дні постійного нагноєння. Після цього пацієнт може відчути поліпшення в своєму стані – спадає температура тіла, вушні болі втрачають свою інтенсивність. У разі успішного результату барабанна перетинка заживає самостійно, не даючи про себе знати в подальшому.

Несприятливий же розвиток подій передбачає проникнення гнійних виділень у внутрішню частину вуха. Гній починає рух в сторону черепної коробки, заповнюючи її і викликаючи такі небезпечні захворювання, як запалення мозку, абсцес і інші патології.

Внутрішній односторонній отит вуха має такі симптоми:

  • Часті запаморочення і раптова втрата свідомості. Приступ виникає через кілька тижнів після перенесеної хвороби;
  • Розлад шлунку, блювотні позиви і нудота;
  • Сильний шум в одному вусі;
  • Часткова втрата слуху.

Різні форми отиту і їх діагностика

Як правило, для досвідченого фахівця, поставити діагноз зовнішній отит не складе ніяких труднощів навіть без застосування високотехнологічних методик.

Вухо хворого відмінно проглядається оком доктора через отоскоп. Встановивши спеціальну воронку, доктор отримує хороший огляд всього вушного каналу. Лікар оцінює стан вушної раковини і барабанної перетинки, а потім робить висновок за результатами обстеження.

Діагностика отиту зовнішнього вуха відбувається за допомогою методу, описаного вище. При огляді лікар помітить неприродно червоний колір шкіри, значне звуження слухових каналів, наявність рідини в них. Слухові канали можуть настільки сильно зменшитися в розмірах, що повністю закриють видимість барабанної перетинки. Цих даних цілком достатньо, щоб встановити отит зовнішнього вуха.

Причини виникнення будь-якої форми отиту впливають і на методи його діагностування. Наприклад, якщо пацієнт стверджує, що травми вушних проходів він не отримував, то логічно буде припустити наявність у нього інфекційного процесу.

Такими є середній і глибокий отит. Для постановки діагнозу в цьому випадку також буде досить первинного огляду вушних каналів досвідченим лікарем-отоларингологом. І тільки в особливо важких випадках може знадобитися вдатися до більш складних методів діагностики. До них відносяться:

  1. Аудіометрія. Спеціальне дослідження гостроти слуху людини, що дозволяє отримати швидкий і точний результат. До цього ж типу діагностики відноситься і тімпанометрія – вимірювання рівня тиску в вушної порожнини. Цей метод популярний при визначенні хронічного отиту. Аудіометрія допомагає лікареві розмежувати лабіринтит і гострий отит середнього вуха, щоб не помилитися з діагнозом. А також в обов’язковому порядку хворого відправляють на консультацію до лікаря-невропатолога і окуліста.
  2. Рентген і комп’ютерна томографія. Ці види діагностики необхідні в тих випадках, коли у пацієнта підозрюють внутрішній отит з поширенням гнійних мас в черепну коробку, а також ураження оболонок мозку. Хворому призначають КТ скроневої області черепа, а також повний спектр досліджень головного мозку.
  3. Бак посів на флору. Фахівці по вушних хвороб вже довгий час не можуть прийти до спільної думки, чи необхідний мазок на бактеріальну флору для діагностики отиту. Вся суть полягає в тому, що результат даного дослідження буде отримано лише через тиждень після взяття мазка. До цього часу звичайний отит вже пройде, а ускладнена форма призведе до непоправних наслідків. Тому незважаючи на результативність даного методу, більшість лікарів схиляються до того, щоб вважати його недоцільним при діагностиці захворювання. Однак, бак посів є відмінним способом підібрати ефективний препарат для лікування отиту, якщо флора пацієнта не дуже чутлива до попередньо призначеної терапії.

Як і чим лікувати отит?

Підібрати оптимальне лікування вуха при гострому отиті зможе лише кваліфікований фахівець, орієнтуючись на результати первинного огляду, а також дані лабораторних досліджень. У більшості випадків лікар легко визначає необхідні лікарські засоби для ефективного лікування отиту будинку.

Однак, в особливо запущених випадках може знадобитися госпіталізація хворого або навіть операційне втручання. До таких ситуацій відноситься, наприклад, поява у хворого ознак поширення запального процесу в область головного мозку.

Стандартні заходи лікування отиту у дорослого включають в себе:

  • Прийом курсу антибіотиків;
  • Призначення противоалергенні, заспокійливих і жарознижуючих засобів;
  • Прийом препаратів, купирующих запалення;
  • Дезінфекція вух за допомогою спеціальних розчинів;
  • Фізіотерапія, прогрівання УВЧ;
  • Зміцнення імунітету організму.

Увага! Амбулаторне лікування вимагає такого ж контролю лікаря, як і стаціонарне. Не слід вносити корективи в призначену терапію, не порадившись з фахівцем.

Лікування отиту, викликаного патогенними бактеріями, обов’язково містить в собі місцеву або системну антибактеріальну терапію. Призначенням препаратів повинен займатися виключно лікар, враховуючи особливості перебігу захворювання та форму запального процесу.

При гострому запаленні зазвичай призначають амоксицилін або ампіцилін тригідрат. З лікуванням ж хронічного отиту добре справляється нетилмицин, а також ципрофлоксацин.

При недостатній ефективності антибактеріальної терапії, лікар може призначити ряд досліджень, за результатами яких визначить засіб, до якого збудник захворювання має найбільший ступінь чутливості.

На додаток до антибіотиків, застосовується широкий спектр місцевих засобів. До цієї категорії відносяться протизапальні краплі у вуха. Добре зарекомендували себе такі засоби як: отипакс, Анауран, гаразон, ціпромед, Нормакс, отинум, фугентін.

Запущений отит: які наслідки?

Незважаючи на те, що отит, за місцем локалізації – вушної недуга, неадекватна терапія або повна відсутність лікування можуть позначитися на роботі всього організму. Недоліковані запалення вуха може мати дуже сумні наслідки – поширення нагноєння по всій щелепно-лицевої системі і, можливо, подальша втрата працездатності.

Говорячи про те, чим небезпечний отит, не можна не згадати – це захворювання не завжди вдається діагностувати з першого разу. Запалення вуха може протікати в прихованому перебігу і ніяк не проявляти себе на перших порах.

Буває і таке, що хвороба маскується під інші недуги, проявляючись у зовсім несподіваних симптомах: порушення в роботі шлунково-кишкового тракту, запорах або розладах, нудоти і блювоти. Не всі знають, що вушні канали і шлунково-кишковий тракт пов’язані між собою, тому багато хто плутає отит з банальним харчовим отруєнням, втрачаючи дорогоцінний час.

Якщо людина подумає, що просто отруївся або щось не те з’їв і займеться домашнім лікуванням, вивчаючи вміст своєї аптечки – він ризикує замість отиту отримати більш небезпечне захворювання вух і не тільки.

Гнійний отит, через деякий час бездіяльності, має властивість переходити в отоантріт. При цьому, гнійні маси з середнього вуха просуваються далі, внаслідок чого вуха хворого повністю набрякають, відстовбурчуються, починається жар.

Ускладнення може розвиватися стрімко, а може наступити навіть через кілька тижнів після недолікованого отиту. Якщо ви проігноруєте і цю симптоматику, то наступна стадія перебігу хвороби – менінгіт, а це вже практично 50% ймовірності настання летального результату, тому слід бути уважними до свого організму і його сигналах.

Ознайомтеся з ще декількома можливими варіантами розвитку подій:

  • Запалення оболонок мозку, абсцес, гідроцефалія;
  • Частковий параліч лицьового нерва;
  • Пошкодження барабанної перетинки, потрапляння гною у вушний канал;
  • Новоутворення в вусі, що представляє собою кісту з відмерлих клітин епітелію і кератину;
  • Порушення правильного розташування кісточок середнього вуха;
  • Втрата функцій шлунково-кишкового тракту – часті блювоти, здуття шлунка, пронос;
  • Часткова або повна втрата слуху;
  • Перехід гострого захворювання в хронічну форму.

Отит в хронічній стадії вимагає постійного спостереження у отоларинголога і довічного прийому лікарських препаратів. Через це страждає якість життя людини – його турбують сторонні звуки і шуми у вухах, знижується слух, хворе вухо регулярно запалюється, провокуючи гнійний процес.

Повністю вилікувати отит консервативними методами вдається не завжди, тому лікарям доводиться часто вдаватися до хірургічних способів лікування.

В кінці хотілося б ще раз нагадати, що отит – це одне з найбільш небезпечних неполадок людського організму, таке захворювання не можна пускати на самоплив навіть в самій ранній його стадії.

Самолікування, так само як і непрофесіоналізм фахівця, можуть завдати серйозного удару по вашому здоров’ю і спровокувати прояв цілого комплексу ускладнень і супутніх патологічних станів.