Лапароскопія шлунка при раку: показання, особливості, підготовка

Завдяки новітнім науково-технічним досягненням сучасна хірургія має можливість проводити лапароскопічні операції на внутрішніх органах. В даний час увагу кваліфікованих фахівців прикута до мануально-асистував хірургічного втручання на шлунку.

Дана малоінвазивна методика значно зменшує травматичність і тривалість операції, а також ймовірність виникнення ускладнень в реабілітаційному періоді. Багатьох людей цікавить – що таке лапароскопія шлунка? У нашій статті ми хочемо розповісти для чого вона виконується, як до неї підготуватися, який вид наркозу використовують в ході операції і які очікувані результати даної маніпуляції.

Що являє собою лапароскопія?

Даний хірургічний метод використовують для оцінювання стану черевних органів, виявлення злоякісних патологій, лікування запальних процесів і варикозного розширення вен. Операцію проводять з використанням спеціального оптичного обладнання.

Найбільш затребуваними видами лапароскопії є:

  • видалення частини підшлункової залози;
  • розсічення блукаючого нерва (вагуса);
  • видалення надниркових залоз;
  • резекція кишечника;
  • розсічення спайок;
  • видалення селезінки;
  • розсічення м’язових покривів стравоходу;
  • резекція і видалення шлунка.

Після того як мануально-асистував операції були впроваджені в хірургічну галузь, можливості медичних фахівців значно розширилися. Пацієнти підтверджують, що завдяки лапароскопічного методу істотно знизилося час реабілітаційного періоду після операції!

Показання до проведення лапароскопії шлунка

Шлунок – це один з основних органів травного тракту. У ньому триває процес перетравлення їжі, що почався в ротовій порожнині. Орган має форму м’язового мішка, розташованого між стравоходом і 12-палої кишки. Клітини його слизових покривів виробляють багатокомпонентний шлунковий секрет, який перетворює їжу в напіврідку масу і сприяє її переходу в тонкий кишечник.

При формуванні раку шлунка і розвитку таких патологічних процесів, як неконтрольоване кровотеча внаслідок виразкової хвороби або перфорації стінки шлунка, а також при наявності доброякісних поліпів, видалити які гастроскопіческом методом неможливо, може знадобитися повне (крайній захід, що дозволяє зберегти життя пацієнту) або часткове видалення органу .

У багатьох випадках видалення ураженої злоякісною пухлиною шлунка проводять лапаротоміческім (відкритим) методом, при якому для доступу до органу потрібно виконати великий операційний розріз – по всій довжині черевної порожнини.

Показання для проведення лапароскопії шлунка визначає лікуючий лікар – проведення цієї процедури може бути доцільно:

  • при підозрі на онкологію – для уточнення глибини поразки стінок органу;
  • доброякісних новоутвореннях;
  • виявленні процесу метастазування ( «проростання») пухлини в очеревину і прилеглі органи – печінку, підшлункову залозу.


При виконанні операції малоінвазивним способом необхідно зробити лише кілька надрізів для введення лапароскопічного інструментарію – катетера з відеокамерою

Особливості виконання процедури

На сьогоднішній день в хірургічній практиці існує кілька технік видалення або резекції шлунка. Вибір конкретного способу проводиться досвідченим хірургом з урахуванням клінічного стану пацієнта, його анатомічних особливостей і поширеності патологічного процесу. Для виконання операції застосовується загальний наркоз!

Протягом всіх маніпуляцій (тривалістю близько трьох годин) пацієнт не буде відчувати жодних больових відчуттів, а за його фізичним станом постійно стежить кваліфікований фахівець-анестезіолог. Після того як пацієнтові ввели препарати для наркозу, лікар через ніс вводить тонкий катетер для промивання шлункової порожнини антисептичним розчином і відведення рідин в період реабілітації.

Далі на животі виконується невеликий розріз (довжиною близько 1 см) і вставляється лапароскоп – катетер з джерелом світла і невеликий відеокамерою, яка на монітор транслює збільшене в 16 раз зображення безпосереднього операційного поля. В ході процедури на нього орієнтується операційна бригада. Для виключення наявності метастазів на початку операції проводять лапароскопічне дослідження черевних органів.

Для проведення дослідження органів за допомогою лапароскопа через невеликі розрізи стінки очеревини вводиться відеокамера і додатковий інструментарій.

Через 2-3 розрізу вставляються операційні інструменти, в тому числі і лапароскопічний хірургічний ніж і спеціальне пристосування для введення в черевну порожнину вуглекислого газу. Це необхідно для розширення стінок очеревини і створення необхідного простору для роботи хірурга. Після завершення операції газ повністю видаляють.

Після того як шлункова порожнину буде ретельно вивчена, виробляють відсікання або видалення ураженої частини органу і сусідніх тканин. Потім хірург з’єднує частини, що залишилися шлунково-кишкового тракту. У разі відсутності кровотечі або інших ускладнень операція закінчується видаленням інструментарію і зшиванням розрізів. При необхідності може бути залишений дренаж.

У тих випадках, коли після лапароскопічного дослідження подальше виконання операції малоінвазивним способом стає неможливим (наприклад – внаслідок появи складнощів при відділенні шлунка через наявність передаються статевим шляхом або анатомічних особливостей очеревини, при яких важко отримати достатній відеоогляд), з метою безпеки пацієнта проводять лапаротомію . Однак це явище не вважають операційним ускладненням.


У всіх екстрених випадках перед прийняттям рішення щодо подальших методам проведення операції і можливих типах лікування патологічних процесів хірург проводить обговорення з усією бригадою, на фахівцях якої також лежить індивідуальна відповідальність за стан здоров’я пацієнта

Протипоказання для проведення лапароскопії

Існує ряд патологічних станів, при яких застосування лапароскопічної процедури не бажано, до них відносяться:

Лапароскопія під час вагітності

  • геморагічний шок;
  • порушення згортання крові;
  • хронічні захворювання органів дихальної, серцевої і судинної систем;
  • гостра печінкова або ниркова недостатність;
  • наявність у пацієнта гіперчутливості до лікарських засобів, які застосовують при лапароскопії;
  • перитоніт;
  • пізні терміни вагітності.

Правила підготовки до операції

Перед надходженням в хірургічне відділення пацієнту необхідно підготувати результати:

  • медичного висновку сімейного лікаря, в якому буде вказано діагноз і перелік прийнятих лікарських препаратів;
  • електрокардіографії;
  • обстежень, які проводились в процесі діагностування патологічного процесу за допомогою методик медичної візуалізації – гастроскопії, комп’ютерної томографії, УЗД;
  • лабораторних досліджень крові – коагулограми, загальноклінічного та біохімічного аналізів;
  • рентгенівського знімка грудної клітки;
  • висновку лікаря-анестезіолога.

За 7 днів до проведення операції пацієнт припиняє приймати протизсідні препарати і Токоферол (вітамін Е).

Як протікає післяопераційний період?

Після закінчення хірургічної процедури пацієнта переводять в палату інтенсивної терапії – це необхідно для забезпечення повного контролю за повільним пробудженням після наркозу. Перебування в післяопераційному відділенні триває добу, потім пацієнт переводиться в хірургічний стаціонар. У перші дві доби пацієнт буде відчувати болю і дискомфорт в прооперованої зоні.

Близько тижня хворий не зможе самостійно пити і їсти, тому він отримує інфузії рідин. Пацієнту вводять катетер для виведення сечі і назогастральний зонд, через який вводиться харчування. Трубка досягає тонкого кишечника – це необхідно для попередження шлункової кровотечі і блювоти.

При видаленні всього шлунка з метою харчування пацієнта в період реабілітації у верхній ділянці живота виводять кишкову стому (отвір, що з’єднує внутрішні органи з очеревиною), сформовану з середнього відділу тонкої кишки. Відновлення функціональної діяльності системи травлення являє собою поступовий процес. Витяг зонда проводять після повної нормалізації моторики кишечника.


У відновлювальному періоді хворий буде отримувати рідке харчування, в разі задовільного засвоювання їжу поступово замінюють на м’яку, а потім на тверду

Після закінчення реабілітації пацієнтові підбирають відповідну дієту і дають докладні рекомендації на предмет раціонального харчування. У більшості випадків необхідно додатково приймати різноманітні вітаміни. Часто зміна раціону – це тимчасове явище, проте при деяких обставинах дотримуватися певної дієти потрібно протягом усього життя.

Час перебування в стаціонарі відрізняється у різних хворих, найчастіше тривалість післяопераційного періоду становить 10 днів. Підніматися з ліжка більшість пацієнтів можуть вже через добу після операції. Навіть незважаючи на болісні відчуття це необхідно робити для поліпшення моторики кишечника, прискорення процесу реабілітації, запобігання утворенню тромбів, зменшення ризику легеневої інфекції та інших ускладнень післяопераційного періоду.

Видалення сечового катетера здійснюють в залежності від стану хворого, зазвичай це відбувається через дві доби після операції.

Питання харчування є дуже важливим для пацієнтів, яким було проведено видалення шлунка – вони повинні вживати продукти, які багаті білками і містять низьку кількість цукрів. Їжа буде швидко надходити в тонкий кишечник і для того, щоб уникнути неприємні симптоми, порції повинні бути невеликі і приймати їжу слід кілька разів протягом дня.

Такі хворі потребують регулярних ін’єкціях цианокобаламина (вітаміну В12), оскільки його всмоктування відбувається в шлунку. Хочеться додати, що і пацієнти, яким була видалена лише частина органу теж можуть страждати від дефіциту даної речовини. Тому існує необхідність в регулярному контролі його концентрації в крові.


В післяопераційному періоді пацієнту потрібно глибоко дихати і рухати ногами, виконання необхідних вправ проходить під контролем лікаря-фізіотерапевта

Прогноз виживання після лапароскопії при раку шлунка

Після оперативного втручання пацієнтові регулярно проводять профілактичні обстеження, які дозволяють своєчасно виявити рецидив злоякісного процесу. Тривалість життя залежить від того, на якій стадії хвороби була проведена операція з видалення пухлини. Якщо онкологічна патологія була виявлена ??на ранній стадії, то людина живе кілька десятків років.

За даними медичної статистики, виживаність хворих карциномою шлунка після хірургічного втручання – близько 20%. На жаль, такий низький показник пояснюється рідкістю раннього виявлення злоякісного ураження шлунка. У випадках появи віддалених метастазів життя пацієнта значно скорочується, операція всього лише полегшує його самопочуття.