Антибіотики при пієлонефриті: особливості застосування

Пієлонефрит – одне з найпоширеніших захворювань нирок, з якими звертаються до лікаря. Дане захворювання викликає патогенна мікрофлора, яка проникає в організм пацієнта з сечового міхура або з потоком крові. Саме з цієї причини, лікуванням захворювання повинен займатися висококваліфікований лікар, який індивідуально призначить найбільш ефективні і безпечні антибіотики при пієлонефриті. При відсутності адекватної терапії, пієлонефрит може мати несприятливі наслідки для подальшого життя пацієнта.

Коротко про пієлонефриті

Пієлонефрит – це захворювання нирок запального генезу, яке може виникати як у вигляді первинного, так і у вигляді вторинного ураження. Найчастіше первинна форма недуги характерна для гострого пієлонефриту. Вторинна форма – це захворювання, що розвивається як ускладнення інших патологій. Найбільше схильні до даного недугу:

  • діти шкільного та підліткового віку;
  • жінки дітородного віку;
  • чоловіки, які страждають патологією сечостатевої системи (аденома, простатит).

На наявність запального процесу в нирках можуть вказувати такі симптоми:

  • біль в області попереку;
  • зміна звичного солом’яно-жовтого кольору сечі на зеленуватий або червоний;
  • напади нудоти;
  • загальна слабкість і нездужання;
  • озноб і підвищення температури тіла;
  • прискорене серцебиття і дихання.

При появі перших тривожних симптомів необхідно звернутися за кваліфікованою лікарською допомогою і ні в якому разі не займатися самолікуванням.

Особливості антибактеріальної лікування запальних захворювань нирок

З огляду на бактеріальне походження недуги, обов’язково повинно проводитися лікування пієлонефриту антибіотиками. Щоб точно визначити, якими препаратами необхідно проводити терапію недуги, рекомендується зробити бактеріальний посів сечі з визначенням чутливості мікрофлори до антибіотика. Щоб не втрачати час в очікуванні результатів бактеріального посіву, лікуючий лікар може призначити для лікування пієлонефриту один з антибіотиків широкого спектру дії.

Найчастіше застосовують:

  • Піперацилін – це ряд сучасних антибіотиків для лікування пієлонефриту, що відносяться до п’ятого покоління, в аптечній мережі представлені під назвою Ісип, Піціллін, Піпракс;
  • пеніциліни – напівсинтетичні лікарські препарати групи пеніцилінів, які застосовують при лікуванні запальних процесів сечовидільної системи у вигляді таблеток або порошків для ін’єкцій, відомі під назвою Ампіцилін, Пеноділ, Зетсу;
  • цефалоспорини – сучасні препарати четвертого покоління, які мають широкий спектр дії, представлені в аптечній мережі у вигляді розчину для внутрішньовенного або внутрішньом’язового введення Цефанорм, Цепін, Цефомакс;
  • фторхінолони – антибактеріальні препарати третього і четвертого покоління, які рідко застосовують для лікування запальних процесів в урології, через високу токсичність препарату (Норфлоксацин, Левофлоксацин, Моксифлоксацин);

  • бета-лактами – одні з найефективніших препаратів для проведення антибактеріальної терапії, призначені для внутрішньовенного введення Меропенем, Доріпрекс;
  • левоміцетин – велика група антибіотиків, актівнодействующіе речовиною яких є левоміцетин, це препарати Нолицин, Отоміцін, Мармацетін.

Від пієлонефриту можуть призначати такі препарати, як Гентамицин, Амікацин, які дають хороший протизапальний ефект, але володіють великою кількістю побічних дій, включаю часткову або повну втрату слуху. Застосовуються в виняткових випадках.

Антибіотики широкого спектра дії завжди призначаються лікарями з особливою обережністю, так як вони не мають вибіркової дії і впливають на всі мікроорганізми. Вибираючи з численного списку препаратів від пієлонефриту, лікар вибере антибіотик, який буде відповідати таким вимогам:

  • мати мінімальну токсичну дію на організм пацієнта;
  • володіти виражену антибактеріальну дію;
  • поєднуватися з іншими препаратами комплексного лікування;
  • виводиться з організму переважно з сечею.

Для оцінки правильно підібраного лікування нефрологи використовують ранні і пізні критерії, до яких відносять:

  • зниження і нормалізацію температури тіла;
  • відсутні симптоми інтоксикації;
  • нормалізація роботи нирок;
  • поліпшення клінічних показань;
  • відсутність болю в ділянці нирок і попереку.

Самим інформативним і важливим критерієм правильно підібраного антибіотика для лікування пієлонефриту вважається відсутність рецидиву недуги протягом трьох місяців після гострого нападу.

Рекомендації з лікування гострої форми недуги

При лікуванні гострої форми захворювання, необхідно знати, які антибіотики при даному типі пієлонефриту будуть найбільш ефективними. Вибір препарату безпосередньо залежить від типу збудника:

  • якщо недуга викликана кишковою паличкою, то найбільш ефективними будуть аміноглікозиди, фторхінолони і цефалоспорини, які призначаються 7-10-денним курсом;
  • при виявленні такого патогенного мікроорганізму, як протей, доцільно застосовувати Гентамицин, нітрофурани, Ампіцилін;
  • при впливі на нирки ентерококка рекомендують комбінувати Гентамицин з Ампіциліном, або Ванкоміцин з Левоміцетином.

При терапії гострого пієлонефриту лікувати захворювання рекомендують в умовах стаціонару, під пильним контролем лікаря. Всі антибактеріальні препарати рекомендується приймати парентерально, у вигляді внутрішньовенних або внутрішньом’язових ін’єкцій, для більш досягнення швидкого терапевтичного ефекту.

Особливості застосування антибактеріальних препаратів

Комплексне лікування пієлонефриту направлено на:

  • придушення запального процесу в нирках;
  • патогенетичне вплив;
  • профілактичне протирецидивне лікування;
  • иммунокоррекцию після курсу антибіотикотерапії.

Для придушення запального процесу призначають Цефтриаксон по 1 г внутрішньом’язово або внутрішньовенно, тривалість курсу – 7-10 днів. Внутрішньовенні ін’єкції Гентамицина з розрахунку 3-5 мг на 1 кг ваги. У вигляді таблеток призначають Аугментин по 500 мг 3 рази на день. Ще одним сучасним і високоефективним препаратом від пієлонефриту, який можна застосовувати дітям і вагітним жінкам є Флемоклав Солютаб. Це напівсинтетичний антибіотик, який відповідає всім вимогам препарату для проведення антибактеріальної терапії. Дорослим призначають по 625 мг 3 рази на добу.

Після курсу антибіотикотерапії, який триває 7-10 днів, рекомендується приймати препарати противорецидивного дії. З цією метою призначають Бісептол, Нитроксолин або 5-НОК. Для корекції імунної системи призначають імуномодулюючі препарати, які обов’язково повинні призначатися імунологом. З безпечних засобів з метою зміцнення імунітету і підтримки нирок після антибіотиків можна пити трав’яний нирковий чай.

Всі препарати для проведення комплексного лікування пієлонефриту повинні призначатися лікарем індивідуально, враховуючи тяжкість захворювання, загальний стан здоров’я пацієнта, а також тип збудника недуги.

можливі ускладнення

При тривалому застосуванні антибіотиків можливий розвиток ряду побічних ефектів і ускладнень:

  • токсичний вплив на нирки, печінку та інші органи;
  • диспепсичні розлади з боку шлунково-кишкового тракту;
  • індивідуальна непереносимість препарату або його компонентів;
  • розвиток грибкової інфекції;
  • ускладнення у вигляді абсцесу, гематоми, флебіту при неправильному парентеральному введенні препарату і ін.

При правильному підборі препарату, лікування під контролем лікаря і медичного персоналу, контроль клінічних показників крові і сечі, ризик розвитку ускладнень зводиться до мінімуму. У той же час пацієнт має всі шанси на повне зцілення від недуги і попередження повторних загострень.