Алергічний риніт – Симптоми і Ефективне Лікування

Сьогодні різноманітні алергічні реакції набули широкого поширення серед людей. Згідно зі статистикою, алергікам є 12% населення, які стають ними до 10 -20 років. Саме алергічний риніт служить найбільш частим приводом звернення до лікаря алерголога.


Отоларинголог і алерголог – фахівці з алергічного риніту

Визначення алергічного риніт.

Що таке алергічний риніт?

Алергічний риніт це запалення слизової оболонки носа, що характеризується нежиттю, порушенням дихання, чханням, що виникає через впливу різноманітних алергенів на людський організм. Інакше це неадекватна реакція людського організму на екзогенні фактори (зовнішні) – квітковий пилок, пахучі речовини, шерсть тварин, а також ендогенні фактори (внутрішні) – алергенних їжу і деякі лікарські засоби. Дане захворювання виникає зазвичай у весняно-літній період, а ендогенні фактори нерідко стають причиною розвитку хронічного процесу.

Механізм розвитку алергічного риніту.

Імунні сили людини працюють без перерви, щоб уберегти його від загрозливих чинників – наприклад, від бактерій, вірусів, алергенів. Але іноді причина риніту як алергічного процесу зрозуміла не до кінця, Справа в тому, що у людей з алергією підвищується чутливість до звичайних і нешкідливим речовин. Як тільки організм помилково починає вважати ці речовини сторонніми, починають проявлятися ознаки алергії.

Антитіла імуноглобуліну Е (IgE) служать ключовими компонентами в ході алергічної реакції. У тому випадку, якщо деякий аллергофактор потрапив в людський організм, імунітет починає сприяти продукції антітеа IgE. Вони закріплюються на мастоцитів і лаброцитами (огрядних клітках), що мешкають в слизовій носа, органах дихання, шлунку і кишечнику.

Гладкі клітини продукують хімічні медіатори (наприклад, гістамін) – вони і є основним приводом клінічних проявів, властивих цієї хвороби. Причому чим більше триває продукція медіаторів, тим швидше відбувається прогресування алергічного процесу.

Існує багато видів IgE, що відносяться до різних видів алергенів. Тому у кожного алергіка на загострення захворювання є своя причина. При алергічного риніту ознаки з’являються при проникненні аллергофактора в епітелій носової слизової.

Основні причини, властиві алергічного риніту.

Найбільш частими факторами, які сприяють прогресуванню алергічного нежитю, значаться:

  • Пил, що накопичується на різних горизонтальних поверхнях,
  • Пилок рослин, а також спори цвілі,


    Діагноз «алергічний риніт» ставиться на основі клінічної й додаткової діагностики.

  • Шерсть домашніх тварин, пилові кліщі,
  • Облігатні продукти харчування.

Існують і інші причини, які зустрічаються рідше:

  • Старіння. Механізм даної причини полягає в тому, що слизова оболонка носа поступово стає сухою, і алергени безперешкодно потрапляють в людський організм,
  • Аномалії носових структур. Наприклад, викривлення носової перегородки,
  • Поліпи, що обмежують потоки повітря по дихальному тракту,
  • Ліки. Часте застосування спреїв для носа нерідко сприяють прогресуванню запалення і погіршення перебігу риніту. До інших лікарських засобів, що викликають риніт, відносяться оральні контрацептиви, антидепресанти, вазодилататори,
  • Підвищення рівня естрогену у жінок. Найчастіше простежується у вагітних і проходить з пологами.
  • Факторами ризику розвитку цієї хвороби відносяться:
  • спадковість,
  • Стан навколишнього середовища.

Види алергічного риніту.

1. В залежності від характеру тяжкості:

  • Легкий – прояви слабкі і не шкодять загальному стану,
  • Помірний – симптоматика носить більш виражений характер, спостерігається підвищена слабкість і порушення режиму сну,
  • Важкий – симптоматика виражена досить яскраво, спостерігається порушення режиму сну і погіршення працездатності. У дітей знижується шкільна успішність.

2. В залежності від тривалості та частоти:

  • Періодичний – обумовлений порою року,
  • Хронічний – прояви мучать людини протягом практично всього року,
  • Интермиттирующий – триває не більше 4 5 днів в тиждень.

Симптоми.

Поява ознак алергічного риніту починається в той момент, коли людина проконтактірует з деяким алергеном. Наприклад, якщо у хворого сенсибілізація на шерсть, то симптоми з’являються при взаємодії з домашніми тваринами, вовняними покривалами. Симптоми алергічного риніту виявляються як в момент прямого контакту з аллергофактором, так і через якийсь проміжок часу.

Якщо приводом для розвитку риніту (як прояви алергії) служить поліноз, тоді ознаки хвороби проявляються в період цвітіння різних рослин. Характерним проявом цієї форми є поперечна складка на носі, яка утворюється внаслідок частого чесання носа при його болісному свербінні.

У людини з проявами цілорічного алергічного риніту відзначається закладеність носа, причиною цього служить його дихання через рот. Наслідком такого процесу дихання може стати розвиток застійних хронічних процесів, ускладненням яких є вторинна інфекція, яка приєднується через закупорки носових пазух і прогресуючого набряку.


Алергічні шкірні проби, мазок з носа, аналіз IgE допоможуть визначити наявність алергічного риніту

Головними і основними симптомами алергічного риніту служать серозного виділення з носа, погіршення нюху, закладеність носа, чхання, свербіж в носі. Відчуття печіння очей і гіперемія їх коньюктіви служать причинами набряклості особи. Нерідко проявом може служити кашель, ускладнення якого екзогенна бронхіальна астма. Ці симптоми алергічного риніту найпопулярніші.

При огляді отоларингологом відзначаються блідість і рихлість слизової оболонки носа, виділення слизу серозного характеру. Огляд глотки зазвичай не дає ніяких змін.

При довго поточному алергічного риніту приєднується додаткова симптоматика: гіперемія і мацерація шкіри біля носа, болі в горлі, носові кровотечі.

Крім специфічних симптомів, перерахованих вище, існують неспецифічні: дратівливість, порушення режиму сну, головний біль.

Діагностика алергічного риніту.

Якщо людина запідозрив у себе це захворювання, йому необхідно негайно звернутися до наступних фахівцям – отоларинголога і алерголога. Алерголог зробить підтвердження або спростування попереднього діагнозу, а отоларинголог проведе огляд на наявність супутньої патології та ускладнень. Найчастіше діагноз ставлять, спираючись лише на симптоматику, але якщо що – то викликає сумнів, то необхідно проведення алергічних проб і інших додаткових досліджень.

Діагноз «алергічний риніт» ставиться на основі клінічної (скарги і огляд) і додаткової (лабораторні та інструментальні дослідження) діагностики.

При виявленні скарг лікар запитує:

  • Про те, який час доби або період року зачіпають прояви, пов’язані вони з пилком або іншими зовнішніми причинами,
  • Про те, чи є генетична схильність до цього захворювання,
  • У представниць жіночої статі запитує про те, чи вагітні вони, або приймають ліки, що містять естроген,
  • Про те, як часто людина користується назальними спреями,
  • Про те, як часто людина має контакт з тваринами.
  • Огляд полягає в дослідженні порожнини носа із застосуванням дзеркала спеціального медичного інструменту. При загальному огляді фахівець може виявити:
  • Гіперемію і набряк очей,
  • Блідість і рихлість слизової оболонки носа,
  • поліпи,
  • Різні шкірні висипання,
  • Порушення дихання (задишка).

Лабораторні дослідження.

1. Алергічні шкірні проби.

Проведення шкірних тестів – це найбільш простий метод для виявлення алергенів. Дані проби мають протипоказання заборонено проводити дітям до 3 років. Підготовка хворого до алергічної пробі полягає в тому, щоб попередити хворого, що йому не можна приймати антигістамінні препарати протягом 3 діб до проведення дослідження. Інакше алергічна проба може дати помилковий результат.

Суть цього дослідження полягає в тому, що невелика кількість можливого алергену наносять на шкіру за допомогою уколу, або здійснюють введення за допомогою внутрішньошкірної ін’єкції, які відчуваються пацієнтом болючіше, ніж звичайні уколи. Якщо алергія є, то через 20 25 хвилин на шкірному покриві хворого з’являється набрякла гіперемована область.

2. Мазок з носа.

Зібрана слиз з носа досліджується під мікроскопом, виявляючи фактори, властиві алергії. Так, наприклад, підвищену кількість в слизу лімфоцитів говорить про інфекції, а підвищення кількості еозинофілів – про алергію.

3. Аналіз IgE.

Це аналіз крові, який проводиться на швидкість продукції в ній імуноглобуліну IgE. Дане дослідження оцінює рівень IgE, підвищення якого спостерігається з – за появи в крові алергену. Аналіз IgE є не таким точним, як шкірні проби. Проводиться тільки хворим, які мають будь-які протипоказання до шкірних тестів або в разі неефективності випробувань шкіри.

Інструментальні дослідження проводяться в основному для підтвердження або виключення ускладнень:

  • Комп’ютерна томографія (КТ) призначається для виявлення поліпів або синуситу,
  • рентгенографія,
  • Ендоскопічне дослідження носа – застосовується для вивчення структури носа.

Лікування.

Призначати лікування алергічного риніту рекомендується строго після підтвердження остаточного діагнозу. Вона спрямована на:

  • Виняток прямого контакту з алергеном, на який проявилася сенсибілізація організму,
  • Боротьба з симптоматикою,
  • Проведення імунотерапії (специфічної).
  • Критерії, які потрібно враховувати при призначенні лікування:
  • тяжкість симптоматики,
  • частота і тривалість захворювання,
  • вік,
  • наявність супутніх хвороб таких, як бронхіальна астма, носові поліпи або синусит,
  • тип алергену,
  • наявність побічних дій на будь-які ліки.

Лікування алергічного риніту складається з немедикаментозної та медикаментозної терапії.

Немедикаментозне лікування алергічного риніту складається:

1. Гіпоалергенна дієта.


На риніт обов’язково необхідно звернути увагу і лікувати згідно інструкцій доктора

Важливу роль в лікуванні алергічного риніту грає правильний раціон харчування. Забороняється вживати в їжу фрукти та ягоди яскравих кольорів, цитруси, гриби і горіхи, мед, шоколад, алкоголь, також забороняються продукти, що містять барвники, екзотична їжа. Дозволяється включати в раціон харчування кисломолочні продукти, нежирні сорти м’яса, зелень і овочі неяскравих кольорів. З фруктів дозволяється їсти зелені яблука, білу смородину, деякі сухофрукти і компоти з них.

2. Чисте повітря.

Настійно рекомендується проведення щоденного прибирання з обов’язковим протиранием горизонтальних поверхонь вологою ганчіркою, використання освіжувачів повітря з антиалергенним фільтром. Якщо у людини сенсибілізація на шерсть, то потрібно виключити контакт з тваринами. Заклад котів породи «сфінкс» не допоможе впоратися з цим завданням – у цих тварин аллергенная слина.

Медикаментозне лікування алергічного риніту складається з:

1. Антигістамінні (десенсибілізуючі) препарати. Застосовують частіше друге і третє покоління лікарських засобів кларитин, зіртек, еріус. Перше покоління не застосовують з – за наявності безлічі небажаних ефектів, зокрема сонливості. Спосіб застосування – всередину,

2. Промивання носа. Велику популярність зараз завоював такий лікарський препарат, як Долфін. Він складається зі спеціального пристрою і пакетиків з сухою речовиною для приготування розчину,

3. Судинозвужувальні краплі. Застосовуються з симптоматичною метою – сприяють зниженню набряку і звуження капілярів носа,

4. Стабілізатори мембран огрядних кліток. Спреї, які надають місцеву дію – КРОМОСОЛ, кромогексал,

5. Десенсибілізація. Суть цієї методики полягає в поетапному введенні алергену, починаючи з невеликих доз, які потім поступово збільшують,

6. ентеросорбенти – полісорб, активоване вугілля,

7. Гормональні препарати. Застосовують при неефективності антигистаминной і протизапальної терапії.

Прогноз для життя при наявності у людини даного захворювання сприятливий. Але якщо правильно не лікувати алергічний риніт, то він буде прогресувати, супроводжуючись підвищенням кількості алергенів і приєднанням ускладнень.